?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

The Power and the Changes

You know, my dear CEO - I think I am a crisis-manager.
It is simple - to find the cause, to present it, to explain "what to do" to your team and to moderate the process of repair.
Sometimes people ask me this stupid question: Why I did not work with a healthy companies?
Oh, I always have the answer. Healthy company does not think that they need changes.
Dilemma of a crisis-company: "to accept the stranger's recommendation or to die." Answer is obvious.
Dilemma of a healthy company is harder: "to live as is not bad or to accept the stranger's recommendation and nobody knows what'll be in the future".
So - I thought - crisis-based readiness for changes is the key to trust between me and boys like you, my dear CEO.
But a few days ago I heard the same question - and I started thinking. What does it mean "Didn't work?" I do! My old clients always invite me to their board meetings, ask for help - even if they are not in crisis at all.
I thought about it and I've found one key difference.
Bosses, my dear CEO, don't fear changes. They afraid to lost power. And external superman (even if he looks like Karlsson-on-the-Roof) whose ideas must be accepted and implemented with very hard schedule - is a threat. Threat to the Absolute Boss's Power.
And this threat could be eliminated just thru another, extraordinary, threat - bankrupcy  e.g. Crisis, namely.
Many bosses believe in that threat even in time of bankrupcy - and they sink with their company, where nobody is threatening to their Power.
But my old clients are different. They worked with me and they understand - I do not pretend to their power. They are happy to discuss with my their plans, their changes. And then - they are happy to accept my help during implementation of these changes.
Think, my dear CEO.

Ти знаєш, мій милий власнику, я позиціоную себе як кризового менеджера.
Прийти, знайти причину, висвітлити її, пояснити топам "що робити" і промодерувати процес ремонту. Все дуже просто.

Час від часу люди, не знайомі з моєю роботою, задають мені дурнувате запитання: а чому я не працюю зі здоровими компаніями?
В мене завжди на це була готова відповідь. Здорова компанія не вважає, що їй потрібні зміни.

Дилема кризової компанії виглядає як "послухати оцього незнайомця чи збанкрутувати". Такий собі жест відчаю.
А от дилема здорової компанії - інша. Вона виглядає як "непогано жити, як раніше чи слухати цього незнайомця і фіг зна що з цього вийде".

Тобто - вважав я - викликана кризою готовність до змін є ключем до встановлення довіри між мною та такими як ти, милий мій власнику.

Але кілька днів назад, почувши таке ж питання, я задумався. Як це не консультую? Попередні клієнти з задоволенням запрошують мене на свої ради директорів і просять допомоги - при тому що кризою там і не пахне.
Я задумався над цим і зрозумів одну ключову відмінність.

Боси, милий мій власнику, бояться не змін. Вони бояться втратити владу. А зовнішній супермен (навіть з виглядом Карлсона), ідеї та плани якого треба буде реалізовувати під розпис - це загроза. Загроза абсолютній владі Боса.
І знищити віру в цю загрозу може лише якась інша, екстраординарна загроза - наприклад, загроза банкрутства. Криза, тобто.
Багато босів вірять в цю загрозу навіть коли компанія банкрутує - і вони йдуть на дно з компанією, де ніхто не оспорює їхньої ВЛАДИ.

Однак в компаніях, які я вивів з кризи - ситуація трішки інша. Вони попрацювали зі мною і розуміють головне - на їхню владу я не зазіхаю. І з задоволенням готові обговорювати зі мною будь-які зміни. А також з не меншим задоволенням ці зміни впроваджують.

Думай, милий мій власнику.

Tags:

Crisis management. Finance management. ERP implementation. Just call.